Ви знаходитесь тут: Головна > Авторські методики розвитку > Зміст навчального матеріалу в концепції розвивального навчання Ельконіна-Давидова
Post Icon

Зміст навчального матеріалу в концепції розвивального навчання Ельконіна-Давидова

Спираючись тепер на психолого – педагогічні основи можна зрозуміти чому в традиційній школі весь зміст навчальних дисциплін базується на емпіричних знаннях, емпіричному узагальненні. Учитель, враховуючи правило “повторення – мати навчання», пропонує школяру порівняти безліч схожих предметів і виділити загальні зовнішні ознаки.

Аналогічна в традиційній школі, до речі, процедура формування умінь, коли ми демонструємо, а учень багаторазово повторює і дію присвоюється. Дитина формально-логічно або за допомогою зовнішніх асоціацій і аналогій розчленовує і класифікує світ. Такий тип навчання вимагає і певного навчального матеріалу: ілюстративного, з формально-логічними зв’язками і рясними поясненнями, прикладами. Такий тип навчання формує вміння розв’язувати задачі відомих типів або зовні їм аналогічних. Звідси пам’ятають вчителя часті репліки дітей на уроках, коли попадається нова задача: «А ми ще таких завдань не вирішували» або «А ми цього ще не проходили».

Саме такий тип узагальнення в традиційній школі був підданий критиці В.В.Давидова в його знаменитій книзі «Види узагальнення в навчанні».

Однак, практики можуть згадати й такі випадки дитячої кмітливості: ми ще не встигли пояснити спосіб вирішення завдання, а учень вже здогадався, як її вирішити. Чому ж з ним не знадобилося вирішувати сто однотипних завдань? Як стався прорив?

Виникає питання: «Чи можна побудувати штучне педагогічна дія, що забезпечує глибоке проникнення учня в навчальний зміст?

В.В.Давидов каже, що для цього треба допомогти дитині зробити змістовно-генетичне узагальнення, коли аналізуючи конкретне явище, ми виокремлює його сутність не явлену в зовнішніх формах, «виступаючу як загальне ставлення», а потім, аналізуючи, подумки, експериментуючи з цієї сутністю, ми будуємо нові її конкретні прояви. Даний шлях є інтерпретація особливого шляху пізнання відомого як «сходження від абстрактного до конкретного» (в традиційній школі навпаки). Саме цим шляхом і рухається людське пізнання в історії культури. Звідси випливає простий висновок: розгортання предметного матеріалу є розгортання в часі систему теоретичних понять (в традиційній школі ні про які понять мови навіть ведеться). Дитина в результаті, спеціально збудованому навчанні (див. нижче по тексту) повинен дізнатися його походження.

Таке отримання дитиною знань (понять) як загального способу (принципу) для конкретного явища і називається Давидовим процедурою змістовно-генетичного узагальнення (слово «генетичне» вказує на аналіз походження).

Висновок: змістовно-генетичне узагальнення вимагає обговорення фундаментальних понять, тих «клітинок», з яких росте все дерево наукового предмета. Тому всі програми в розвиваючому навчанні шикуються як система науково-теоретичних понять.

Дійсно, чи багато в нинішній традиційною програмою обговорюються поняття числа, слова, природи і т.п. Більше того, наприклад, для математики виявилося, що базовим для дитини може стати поняття величини, яке ніде спеціально не формується. Можна стверджувати, що у більшої частини дітей, які закінчують початкову традиційну школу, віртуозно пам’ятають таблицю множення, цього поняття немає. Тому, потім виникають в середній школі труднощі з дробами, з фізикою. Таким чином, у навчальних програмах системи розвивального навчання велике місце займають поняття, базові для тієї чи іншої науки.

Природно, мало мати в навчальних програмах певний зміст, що відображає особливості фундаменту системи, необхідно ще цей зміст якимось чином донести до дітей. Для цього існує спеціальна галузь педагогічної науки – методика.